Дзвінки́й при́голосний лінгв. — приголосний, який вимовляється з участю голосу, напр.: б, г, д, з.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
дзвінкий — прикметник … Орфографічний словник української мови
дзвінкий — 1) (про звук, голос, сміх тощо який звучить високо, чітко й сильно), дзвенячий, дзвенючий, металевий, голосистий; срібля[и]стий, срібний, кришталевий (мелодійний, чистого звучання) Пор. голосний 1) 2) (який видає чисті, сильні звуки),… … Словник синонімів української мови
дзвінкість — кості, ж. Властивість за знач. дзвінкий … Український тлумачний словник
дзвінкіший — а, е. Вищ. ст. до дзвінкий … Український тлумачний словник
дзвінко — Присл. до дзвінкий … Український тлумачний словник
дзвінкоголосий — а, е. Який має дзвінкий голос … Український тлумачний словник
недзвінкий — а/, е/. 1) Який не є дзвінким. 2) Який нездатний дзвінко, голосно звучати; який не дзвенить … Український тлумачний словник
Руслана — У этого термина существуют и другие значения, см. Руслана (имя). Руслана … Википедия
Myt Vesny — Dzvinkyi Viter Studio album by Ruslana Released Febr … Wikipedia
голосний — 1) (про голос, звук який сильно звучить, добре чутний), гучний, дзвінкий, звучний, гримкий, зичний; оглушливий, оглушний (який спричиняє біль у вухах); громохкий (сильний і різкий); лункий, ляский, ляскотливий (з відгомоном); заливчастий,… … Словник синонімів української мови
